Гарних вам вихідних

Окей, пане президенте. Ми подивилися ваше відео. Що ж, ми і є ті самі «деякі особи», які вчора під вікнами вашого офісу пропонували вам вийти і поговорити. Ви не вийшли, звичайно, бо в реальному житті не можна закрити коментарі так, як ви закрили їх на ютубі.

Тоді продовжимо спілкуватись опосередковано. Ми вже помітили, що ви починаєте спілкування із нацією лише тоді, коли ця сама нація щось скандує у вас під вікнами. Ми не приписуємо собі всі заслуги цього дивного діалогу, бо ж підкреслюємо, що на Майдані проти капітуляції пліч-о-пліч стояли всі, від націоналістів до лібералів, і всі вони зрозуміли натяк: що ж, Банкова так Банкова.

Товаришу президенте. Те, що ви вчора проговорили на відео – це план, гідний не лідера української нації, а кальсонних гномів із «Саус парку» (s2e17, – Ред.). Перша фаза – прийняти російські умови, друга фаза – поговорити з Путіним, третя фаза, четверта фаза – Путін виводить війська і наступає мир. Профіт.

Так ось третьої фази не буде. Сюрприз. Путін не виведе війська просто так. Його не турбують смерті бурятів чи псковських десантників. Його турбує лишень повернення України у зону повного впливу Російської Федерації. І ми не розуміємо, як це можете не розуміти ви.

Перед одними виборами ви казали «зробимо їх разом», перед іншими – «зробимо їх ще раз». А ми хочемо сказати: зробіть хоч щось вже зараз, пане президенте. Інакше за справу візьмуться справжні громадяни та патріоти. І зроблять вас у першу чергу.

Так, це попередження. Ні, це не погроза. Ми хочемо вирішити все виключно мирним шляхом. Ми виходимо на мирну акцію. У цю неділю. У всіх містах.

( читать дальше )

4 октября - включили осень

В четверг ездили к Ане собирать виноград. Мне в комментах написали: "Гроздобер - это не работа, а состояние души". О ДА.
Смеялись в голос, рассказывали разное, обтекали виноградным соком, ели с куста, целовали шираз прямо в гроздь (я), взрывали взглядом созревший пино-нуар (все), нашли птичье гнездо (Дашка), выпендривались друг перед другом (фото по ссылке на статью), в следующем году снова так хотим.
Сегодня дождь, Аня спасла урожай, ура.
Я прошлась по городу в самое сладкое время - между каплями и затишьем, по золотым листьям, через кофейню с тортиком пломбир, через мансарду, через лужи до мокрых ботинок, - и вернулась работать домой.
Смотрю лекции по истории искусства и ору в голос: "Охуеть! Пиздец охуенно!" - в теме о византийской архитектуре показали план Айя Софии и подробно объяснили, куда смотреть. Задним числом взрывается мозг (всё-таки недообразованность страшно мешает видеть чудеса).
Два месяца отжиманий - и я вполне бодрый после целого дня физической работы. Между мной и болью в спине стоит утренняя зарядка с растяжкой, и она же берёт меня за руку и уводит в хорошее настроение. Между "я это знаю" и "я это делаю" стоит двадцать с лишним лет.