lucelle

...виявляється, куди важливішим є слухати.
Слухати голос. Слухати тишу.
Слухати перешепти, що родяться поночі,
з теплих водойм сну, з улоговин прокидання.

А працює це так: бувають часи,
коли словники доповнюються лексикою мовчання,
коли важливими є не лише розділові знаки,
але й паузи в диханні,
коли звучання витворюється з цієї химерної
суміші сказаного і відчутого,
замовчаного і відчитаного.

Тоді з любові народжуються міста.
Тоді твориться текст, як місто,
обростає школами і турботою,
обростає трамваями.

І люди приходять до цього міста,
проймаються ним,
боронять його,
повторюють місто, як вірш –
завчений у школі,
пропущений через серце.
С. Жадан
*